Це все про життя, а не вмирання

Піонер паліативної допомоги Стівен Пантілат (Steven Pantilat) допомагає пацієнтам жити добре. Інтерв’ю Anne Kavanagh.

Стівен Пантілат (Steven Pantilat), доктор медицини (1989), керівник нового відділу паліативної медицини в Сан-Франциско (UCSF), міжнародний експерт у цій галузі та любитель поезії, яка достукується до серця. Його роботу надихає рядок з поеми Мері Олівер (Mary Oliver): “Скажи, що ти плануєш робити / зі своїм диким і дорогоцінним життям?”

ЩО ТАКЕ ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА?

Це медична допомога, орієнтована на поліпшення якості життя людей із серйозними захворюваннями. Якщо ви стикаєтесь із серцевою недостатністю, раком, деменцією, БАС або іншим подібним захворюванням, ми можемо допомогти вам жити якомога краще та довше. Паліативна допомога – це не про вмирання, а, скоріше, про життя.

ЧИ ІСНУЮТЬ ХИБНІ УЯВЛЕННЯ?

Що вам доведеться вибирати між якістю чи тривалістю життя. Паліативна медицина допомагає вам мати і те і те. Багато з того, що ми робимо, це підтримуємо людей у їх визначеннях, які цінності та цілі для них найважливіші. Насправді люди переймаються багатьма речами, окрім лікування. Пацієнти сподіваються, наприклад, бути на весіллі дітей або відвідати ще раз рідне місто. Ми допомагаємо їм досягти найважливіших для них речей, навіть коли вони активно лікуються (хіміотерапія, хірургічні операції тощо). Це не про або.

ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА?

Команду досвідчених медичних сестер, соціальних працівників, капеланів та лікарів, яка працює разом, щоб вирішити всі проблеми, які дійсно мають значення для пацієнтів. Я кажу своїм пацієнтам: «У вас є онколог, який буде піклуватися про лікування вашої хвороби. Наша увага зосереджена на вас як на цілій людині: полегшити ваші симптоми; допомогти вам прийняти правильні рішення; підтримувати вас та вашу сім’ю емоційно, психологічно, практично та духовно».

ЯК UCSF РОЗВИВАЄ ЦЕЙ НАПРЯМ?

Минулого року ми започаткували один із перших освітніх відділів паліативної медицини в країні. Ми навчали команди з понад 250 медичних установ. Ми очолюємо національну мережу з 124 груп з паліативної допомоги по всій країні. Зараз маємо дані про понад 200 000 зустрічей пацієнтів, які допоможуть нам дослідити та покращити сервіс догляду. Наша команда пройшла довгий шлях, але нам ще є багато чого навчитися.

ЧОМУ ЗРОСТАЄ ПОПИТ І ЯК ВИ З ЦИМ СПРАВЛЯЄТЕСЬ ?

Лікарі та пацієнти все частіше визнають переваги паліативної допомоги. Люди хочуть турботи, яка допоможе їм жити якомога довше. Як тільки люди дізнаються, що таке паліативна допомога, починають її хотіти. Тож ми готуємо експертів для задоволення цього зростаючого попиту. У нас є одна з найбільших програм стажувань у країні. Ми також готуємо студентів-медсестер, студентів-медиків та резидентів. Ми хочемо, щоб усі клініцисти знали основи паліативної допомоги: як впоратися з болем, задишкою та нудотою та як поговорити з пацієнтами про те, що їх найбільше турбує.

ЧОГО ВИ НАВЧИЛИСЬ ВІД ПАЦІЄНТІВ?

Люди цінують чесність. Потрібна сміливість, щоб зіткнутися з реальністю, але це може допомогти людям максимально використати свій час. Діагноз серйозної хвороби руйнує і може спричинити хаос у вашому житті. Але якщо ми разом зіткнемось з реальністю ситуації, ми можемо допомогти людям приймати правильні рішення щодо їхньої турботи та максимально використовувати час. У однієї з моїх пацієнтів була прогресуюча хвороба легень, ускладнена пневмонією. Не зважаючи на це, вона хотіла побачити, як її дочка вийде заміж – через 10 місяців у долині Напа. Ми не давали їй хибної надії. Просто сказали: «Ти мусиш це зробити зараз». Через три дні її дочка приїхала до лікарні в прекрасному весільному платті, а її наречений у смокінгу. Вони прикріпили корсаж до лікарняного халата мами. Обвінчав їх наш капелан. Так, сухих очей не було. Але інакше вона б могла пропустити це чудове весілля.

ЧИ ВАЖКО ВЕСТИ ЦІ РОЗМОВИ?

Ми часто помічаємо, що пацієнти відчувають велике полегшення після чесної, турботливої ​​розмови про смерть і вмирання. Це не означає, що це не сумно. Пацієнту важко. Лікарю теж важко, що потрібно повідомити погані новини. Але люди із серйозними захворюваннями зазвичай вже думали про можливість смерті – саме це робить серйозні захворювання настільки страшними. Коли це робиться з добротою та співчуттям, це часто дає полегшення. Я кажу пацієнтам, що це схоже на те, як їм роздають карти у грі. Ми можемо хотіти, щоб у нас була кращі карти, але ми маємо постаратись зробити все можливе з тими картами, які маємо.

ЩО ДОПОМАГАЄ ВАМ СПРАВЛЯТИСЬ ЗІ СМУТКОМ ?

Задоволення від допомоги людям, від творення змін. Є також моменти справжньої радості, навіть на тлі печалі. Один з моїх пацієнтів щойно помер, а його дружина поділилася листом, який наш соціальний працівник допоміг йому написати. Останній рядок в цьому листів був: “Єдине про що я жалію, я не знаю, чим закінчилася Гра престолів”. Це було так мило і сумно водночас. Я згадую його щоразу, коли дивлюсь новий епізод.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *